Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/7749/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника відповідача - Гаврильця Григорія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою КП "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у адміністративній справі за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до КП "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015 року, зазначений позов задоволено: 1.зобов'язано Комунальне підприємство "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області виконати вимогу про усунення порушення від 16.04.2014 №01-14/837, а саме: стягнути з винної особи нестачу асенізаційної автомашини (автомобіля вакуумного КО-203 на шасі ТАТА 613 балансовою вартістю 250990,00 грн.), яку встановлено за результатами проведеної в ході ревізії інвентаризації, в порядку та розмірах встановлених постановою КМУ від 22.01.1996 №116 "Про затвердження Порядку визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення, яким провадження у справі закрити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Державна фінансова інспекція в Полтавській області просить залишити її без задоволення, а судові рішення - залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Кременчуцькою об'єднаною Державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Полтавській області відповідно до ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.02.2014 по справі №533/242/14-к та на підставі направлення на проведення ревізії від 24.02.2014 №74 проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП "Галещина" за період з 01.01.2012 по 01.02.2014, за результатами якої складено акт від 21.03.2014 року №01-21/007.

На підставі акта ревізії Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області КП "Галещина" пред'явлено вимогу від 16.04.2014 №01-14/837 "Про усунення порушення", п. 1 якої КП "Галещина" зобов'язано стягнути з винної особи нестачу асенізаційної машини (автомобіля вакуумного КО-503 на шасі ТАТА 613 балансовою вартістю 250990,0 грн.), яку яку встановлено за результатами проведеної в ході ревізії інвентаризації, в порядку та розмірах встановлених постановою КМУ від 22.01.1996 №116 "Про затвердження Порядку визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", та встановлено термін подання інформації про її виконання до 16.05.2014.

Оскільки відповідач добровільно у встановлений термін зазначені пункти вимоги не виконав, Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, суди також зазначили, що правомірність вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 16.04.2014 №01-14/837 підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 16.04.2014 №01-14/837 про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

В оскарженому пункті вказаної вимоги зазначено про необхідність відшкодування завданої шкоди.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, колегія суддів вважає, що позов фінансової інспекції про зобов'язання виконати вимогу у частині зобов'язання відшкодувати шкоду є необґрунтованим.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які в частині призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу КП "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Полтавській області до КП "Галещина" Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: